Библия - Обещанное Восстановление

2-а Самуїлова

Розділ 18

1 А Давид переглянув наро́д, що з ним, і настанови́в над ними ти́сячників та со́тників.

2 І послав Давид народ, — третину під рукою Йоа́ва, і третину під рукою Авіша́я, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Ітта́я. І сказав цар до народу: „Конче піду́ також і я з вами!“

3 Та народ сказав: „Ти не пі́деш! Бо якщо ми справді втече́мо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як бу́деш допомага́ти нам із міста“.

4 І сказав до них цар: „Що́ буде добре в оча́х ваших, зроблю́“. І став цар при брамі, а ввесь наро́д повихо́див за сотнями та за тисячами.

5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: „Обере́жно будьте мені з моїм юнако́м Авесаломом!“ А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідника́м про Авесало́ма.

6 І вийшов народ на поле навпере́йми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.

7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими раба́ми. І була там того дня велика пора́зка, — полягло двадцять тисяч!

8 І поши́рився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

9 І спітка́вся Авесало́м із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гуща́вину великого дуба, а його воло́сся заплу́талося в ду́бі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг.

10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: „Ось я бачив Авесалома, що ви́сить на дубі“.

11 І сказав Йоав до чоловіка, що доно́сив йому: „Ось ти бачив, а чому́ ти не вра́зив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одно́го пояса“.

12 І сказав той чоловік до Йоава: „А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, — не простягну́ своєї руки на царсько́го сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака́ Авесалома!

13 Або коли б я допусти́вся в душі своїй неправди, — а всяка річ не зата́їться перед царем! — то й ти став би проти мене“.

14 І сказав Йоав: „Не буду отак зволіка́ти з тобою!“ І він узяв три стрілі́ в ру́ку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий ви́сів на сере́дині дуба.

15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вда́рили Авесало́ма, та й убили його.

16 І засурми́в Йоав у сурму́, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав наро́д.

17 I взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і наки́дали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтіка́в кожен до намету свого.

18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царські́й долині, бо він казав: „Нема в мене сина, щоб згадувати про йме́ння моє“. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я́. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

19 А Ахіма́ац, Садоків син, сказав: „Побіжу́ я й сповіщу́ цареві, що Господь ви́зволив його від руки його ворогів“.

20 І сказав йому Йоав: „Не ти вісник цього дня, а сповісти́ш іншого дня. А цього дня не сповісти́ш тому́, що це ж царськи́й син помер“.

21 І сказав Йоав до кушита: „Іди, донеси цареві, що́ ти бачив“. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.

22 А Ахіма́ац, син Садока, знову сказав до Йоава: „А нехай бу́де, що буде! Побіжу́ й я за кушитом!“ Йоав же відказав: „Пощо ти побіжи́ш, мій сину, коли нема доброї вістки?“

23 „А нехай буде, що буде, — побіжу́!“ І той сказав йому: „Біжи!“ І побіг Ахіма́ац дорогою рівнини, і ви́передив кушита.

24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівни́к пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, — аж ось біжить самі́тний чоловік.

25 І кликнув вартівни́к, і доніс цареві. А цар сказав: „Якщо він сам, — вістка в устах його!“ А чоловік усе йшов та зближа́вся.

26 І побачив вартівни́к іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: „Ось біжить самі́тний чоловік“. А цар сказав: „І цей зо звісткою!“

27 І сказав вартівник: „Я бачу біг першого, як біг Ахіма́аца, Садокового сина“. А цар сказав: „То чоловік добрий, і прихо́дить з доброю звісткою“.

28 І кликнув Ахіма́ац, і сказав до царя: „Мир!“ І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: „Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які підне́сли були руку свою проти мого пана царя!“

29 А цар сказав: „Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?“ І сказав Ахіма́ац: „Я бачив велике замі́шання, коли Йоав посилав царсько́го раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що́ то“.

30 І сказав цар: „Відійди на́бік, стань отут“. І той відійшов на́бік та й став.

31 Аж ось прихо́дить кушит. І сказав кушит: „Нехай при́йме звістку мій пан цар, бо сьогодні ви́зволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе“.

32 І сказав цар до кушита: „Чи гаразд із моїм юнако́м Авесаломом?“ І сказав кушит: „Нехай станетья, як тому юнако́ві, ворогам мого пана царя та всім, що повста́ли на тебе на зло!“

Вторая хроника царств

Глава 18

1 Давуд осмотрел людей, которые были с ним, и назначил над ними тысячников и сотников.

2 Давуд отправил войска – треть под началом Иоава, треть под началом сына Церуи Авишая, брата Иоава, и треть под началом гатянина Иттая. Царь сказал воинам: – Я сам непременно выступлю вместе с вами.

3 Но люди сказали: – Не ходи. Если мы будем вынуждены бежать, они не обратят на это внимания. Даже если половина из нас погибнет, они не обратят внимания, но ты стоишь десяти тысяч из нас. . Поэтому лучше тебе помогать нам из города.

4 Царь ответил: – Я сделаю так, как вам кажется лучше. И царь стоял у ворот, пока весь народ не выступил отрядами по сотням и тысячам.

5 Царь приказал Иоаву, Авишаю и Иттаю: – Ради меня обращайтесь с юношей Авессаломом мягко. И все воины слышали, как царь давал приказ об Авессаломе каждому из военачальников.

6 Войско выступило в поле, чтобы сразиться с Исраилом, и битва произошла в лесу на земле Ефраима.

7 Исраильское войско было разбито там людьми Давуда, и потери в тот день были очень велики – двадцать тысяч человек.

8 Битва распространилась по всем окрестностям, и лес погубил в тот день больше жизней, чем меч.

9 Авессалому случилось встретиться с людьми Давуда. Он был на своём муле, и когда мул пробегал под большим дубом, волосы Авессалома запутались в густых ветвях. Сам он остался висеть в воздухе, а мул, на котором он ехал, побежал дальше.

10 Когда один из людей увидел это, он доложил Иоаву: – Я только что видел Авессалома, висящим на дубе.

11 Иоав сказал человеку, который доложил ему об этом: – Что! Ты видел его? Почему ты не поверг его там же на землю? Я бы с радостью наградил тебя сто двадцатью граммами серебра и воинским поясом.

12 Но человек ответил: – Даже если бы мне в руки отвесили двенадцать килограммов серебра, я бы не поднял руки на царского сына. Мы сами слышали, как царь приказал тебе, Авишаю и Иттаю: «Ради меня защитите юношу Авессалома».

13 С другой стороны, если бы я рискнул своей жизнью, ведь от царя ничего не скроешь, – ты остался бы в стороне.

14 Иоав сказал: – Нечего мне терять с тобой время. Он взял в руку три дротика и вонзил их в сердце Авессалому, пока тот, ещё живой, висел на дубе.

15 И десять оруженосцев Иоава окружили Авессалома, поразили и умертвили его.

16 Затем Иоав затрубил в рог, и воины прекратили преследовать Исраил, потому что Иоав остановил их.

17 Они взяли Авессалома, бросили его в большую яму в лесу и воздвигли над ним огромную груду камней. Тем временем все исраильтяне разбежались по своим домам.

18 Ещё при жизни Авессалом взял камень и поставил его в долине Царей как памятник себе, потому что думал: «У меня нет сына, чтобы сохранить в памяти моё имя». Он назвал камень своим именем, и называется он «Памятник Авессалома» по сегодняшний день.

19 Ахимаац же, сын Цадока, сказал: – Позволь мне побежать и принести царю весть о том, что Вечный избавил его от рук его врагов.

20 – Сегодня весть понесёшь не ты, – сказал Иоав. – Ты можешь принести вести в другой раз, но сегодня не делай этого, потому что сын царя умер.

21 И Иоав сказал одному эфиопу: – Ступай, расскажи царю о том, что ты видел. Эфиоп поклонился Иоаву и побежал.

22 Сын Цадока Ахимаац снова сказал Иоаву: – Будь что будет, позволь мне побежать вслед за эфиопом. Но Иоав ответил: – Мой сын, зачем ты хочешь идти? За такую весть не получишь награды.

23 Он сказал: – Будь что будет, я хочу бежать. И Иоав сказал: – Беги! Ахимаац побежал по дороге иорданской долины и обогнал эфиопа.

24 В то время как Давуд сидел между внутренними и внешними воротами, дозорный поднялся на стену и стоял на крыше над воротами. Подняв глаза, он увидел человека, который бежал один.

25 Дозорный позвал царя и доложил об этом. Царь сказал: – Если он один, то, должно быть, у него хорошая весть. А человек всё приближался и приближался.

26 Потом дозорный увидел другого бегущего человека и закричал привратнику: – Вот, ещё один человек бежит! Царь сказал: – Должно быть, и он несёт хорошую весть.

27 Дозорный сказал: – Судя по бегу, первый – это Ахимаац, сын Цадока. – Это хороший человек, – сказал царь. – Он идёт с хорошей вестью.

28 И Ахимаац, приблизившись, закричал царю: – Всё хорошо! Он поклонился царю лицом до земли и сказал: – Хвала Вечному, твоему Богу! Он отдал тебе людей, которые подняли свои руки на господина моего царя.

29 Царь спросил: – В безопасности ли юноша Авессалом?Ахимаац ответил: – Я видел сильное волнение как раз тогда, когда Иоав собирался послать твоего раба, но я не знаю, что это было такое.

30 Царь сказал: – Стань в сторону и подожди здесь. Он отошёл в сторону и встал там.

31 Эфиоп прибыл и сказал: – Господин мой царь! Слушай добрую весть! Вечный избавил тебя сегодня от всех, кто восстал против тебя.

32 Царь спросил эфиопа: – В безопасности ли юноша Авессалом?Эфиоп ответил: – Пусть со всеми врагами господина моего царя и со всеми, кто восстаёт против тебя, случится то же, что и с этим юношей.

2-а Самуїлова Розділ 18	Вторая хроника царств Глава 18
1 А Давид переглянув наро́д, що з ним, і настанови́в над ними ти́сячників та со́тників.	1 Давуд осмотрел людей, которые были с ним, и назначил над ними тысячников и сотников.
2 І послав Давид народ, — третину під рукою Йоа́ва, і третину під рукою Авіша́я, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Ітта́я. І сказав цар до народу: „Конче піду́ також і я з вами!“	2 Давуд отправил войска – треть под началом Иоава, треть под началом сына Церуи Авишая, брата Иоава, и треть под началом гатянина Иттая. Царь сказал воинам: – Я сам непременно выступлю вместе с вами.
3 Та народ сказав: „Ти не пі́деш! Бо якщо ми справді втече́мо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як бу́деш допомага́ти нам із міста“.	3 Но люди сказали: – Не ходи. Если мы будем вынуждены бежать, они не обратят на это внимания. Даже если половина из нас погибнет, они не обратят внимания, но ты стоишь десяти тысяч из нас. . Поэтому лучше тебе помогать нам из города.
4 І сказав до них цар: „Що́ буде добре в оча́х ваших, зроблю́“. І став цар при брамі, а ввесь наро́д повихо́див за сотнями та за тисячами.	4 Царь ответил: – Я сделаю так, как вам кажется лучше. И царь стоял у ворот, пока весь народ не выступил отрядами по сотням и тысячам.
5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: „Обере́жно будьте мені з моїм юнако́м Авесаломом!“ А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідника́м про Авесало́ма.	5 Царь приказал Иоаву, Авишаю и Иттаю: – Ради меня обращайтесь с юношей Авессаломом мягко. И все воины слышали, как царь давал приказ об Авессаломе каждому из военачальников.
6 І вийшов народ на поле навпере́йми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.	6 Войско выступило в поле, чтобы сразиться с Исраилом, и битва произошла в лесу на земле Ефраима.
7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими раба́ми. І була там того дня велика пора́зка, — полягло двадцять тисяч!	7 Исраильское войско было разбито там людьми Давуда, и потери в тот день были очень велики – двадцать тысяч человек.
8 І поши́рився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.	8 Битва распространилась по всем окрестностям, и лес погубил в тот день больше жизней, чем меч.
9 І спітка́вся Авесало́м із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гуща́вину великого дуба, а його воло́сся заплу́талося в ду́бі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг.	9 Авессалому случилось встретиться с людьми Давуда. Он был на своём муле, и когда мул пробегал под большим дубом, волосы Авессалома запутались в густых ветвях. Сам он остался висеть в воздухе, а мул, на котором он ехал, побежал дальше.
10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: „Ось я бачив Авесалома, що ви́сить на дубі“.	10 Когда один из людей увидел это, он доложил Иоаву: – Я только что видел Авессалома, висящим на дубе.
11 І сказав Йоав до чоловіка, що доно́сив йому: „Ось ти бачив, а чому́ ти не вра́зив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одно́го пояса“.	11 Иоав сказал человеку, который доложил ему об этом: – Что! Ты видел его? Почему ты не поверг его там же на землю? Я бы с радостью наградил тебя сто двадцатью граммами серебра и воинским поясом.
12 І сказав той чоловік до Йоава: „А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, — не простягну́ своєї руки на царсько́го сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака́ Авесалома!	12 Но человек ответил: – Даже если бы мне в руки отвесили двенадцать килограммов серебра, я бы не поднял руки на царского сына. Мы сами слышали, как царь приказал тебе, Авишаю и Иттаю: «Ради меня защитите юношу Авессалома».
13 Або коли б я допусти́вся в душі своїй неправди, — а всяка річ не зата́їться перед царем! — то й ти став би проти мене“.	13 С другой стороны, если бы я рискнул своей жизнью, ведь от царя ничего не скроешь, – ты остался бы в стороне.
14 І сказав Йоав: „Не буду отак зволіка́ти з тобою!“ І він узяв три стрілі́ в ру́ку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий ви́сів на сере́дині дуба.	14 Иоав сказал: – Нечего мне терять с тобой время. Он взял в руку три дротика и вонзил их в сердце Авессалому, пока тот, ещё живой, висел на дубе.
15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вда́рили Авесало́ма, та й убили його.	15 И десять оруженосцев Иоава окружили Авессалома, поразили и умертвили его.
16 І засурми́в Йоав у сурму́, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав наро́д.	16 Затем Иоав затрубил в рог, и воины прекратили преследовать Исраил, потому что Иоав остановил их.
17 I взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і наки́дали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтіка́в кожен до намету свого.	17 Они взяли Авессалома, бросили его в большую яму в лесу и воздвигли над ним огромную груду камней. Тем временем все исраильтяне разбежались по своим домам.
18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царські́й долині, бо він казав: „Нема в мене сина, щоб згадувати про йме́ння моє“. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я́. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.	18 Ещё при жизни Авессалом взял камень и поставил его в долине Царей как памятник себе, потому что думал: «У меня нет сына, чтобы сохранить в памяти моё имя». Он назвал камень своим именем, и называется он «Памятник Авессалома» по сегодняшний день.
19 А Ахіма́ац, Садоків син, сказав: „Побіжу́ я й сповіщу́ цареві, що Господь ви́зволив його від руки його ворогів“.	19 Ахимаац же, сын Цадока, сказал: – Позволь мне побежать и принести царю весть о том, что Вечный избавил его от рук его врагов.
20 І сказав йому Йоав: „Не ти вісник цього дня, а сповісти́ш іншого дня. А цього дня не сповісти́ш тому́, що це ж царськи́й син помер“.	20 – Сегодня весть понесёшь не ты, – сказал Иоав. – Ты можешь принести вести в другой раз, но сегодня не делай этого, потому что сын царя умер.
21 І сказав Йоав до кушита: „Іди, донеси цареві, що́ ти бачив“. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.	21 И Иоав сказал одному эфиопу: – Ступай, расскажи царю о том, что ты видел. Эфиоп поклонился Иоаву и побежал.
22 А Ахіма́ац, син Садока, знову сказав до Йоава: „А нехай бу́де, що буде! Побіжу́ й я за кушитом!“ Йоав же відказав: „Пощо ти побіжи́ш, мій сину, коли нема доброї вістки?“	22 Сын Цадока Ахимаац снова сказал Иоаву: – Будь что будет, позволь мне побежать вслед за эфиопом. Но Иоав ответил: – Мой сын, зачем ты хочешь идти? За такую весть не получишь награды.
23 „А нехай буде, що буде, — побіжу́!“ І той сказав йому: „Біжи!“ І побіг Ахіма́ац дорогою рівнини, і ви́передив кушита.	23 Он сказал: – Будь что будет, я хочу бежать. И Иоав сказал: – Беги! Ахимаац побежал по дороге иорданской долины и обогнал эфиопа.
24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівни́к пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, — аж ось біжить самі́тний чоловік.	24 В то время как Давуд сидел между внутренними и внешними воротами, дозорный поднялся на стену и стоял на крыше над воротами. Подняв глаза, он увидел человека, который бежал один.
25 І кликнув вартівни́к, і доніс цареві. А цар сказав: „Якщо він сам, — вістка в устах його!“ А чоловік усе йшов та зближа́вся.	25 Дозорный позвал царя и доложил об этом. Царь сказал: – Если он один, то, должно быть, у него хорошая весть. А человек всё приближался и приближался.
26 І побачив вартівни́к іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: „Ось біжить самі́тний чоловік“. А цар сказав: „І цей зо звісткою!“	26 Потом дозорный увидел другого бегущего человека и закричал привратнику: – Вот, ещё один человек бежит! Царь сказал: – Должно быть, и он несёт хорошую весть.
27 І сказав вартівник: „Я бачу біг першого, як біг Ахіма́аца, Садокового сина“. А цар сказав: „То чоловік добрий, і прихо́дить з доброю звісткою“.	27 Дозорный сказал: – Судя по бегу, первый – это Ахимаац, сын Цадока. – Это хороший человек, – сказал царь. – Он идёт с хорошей вестью.
28 І кликнув Ахіма́ац, і сказав до царя: „Мир!“ І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: „Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які підне́сли були руку свою проти мого пана царя!“	28 И Ахимаац, приблизившись, закричал царю: – Всё хорошо! Он поклонился царю лицом до земли и сказал: – Хвала Вечному, твоему Богу! Он отдал тебе людей, которые подняли свои руки на господина моего царя.
29 А цар сказав: „Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?“ І сказав Ахіма́ац: „Я бачив велике замі́шання, коли Йоав посилав царсько́го раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що́ то“.	29 Царь спросил: – В безопасности ли юноша Авессалом?Ахимаац ответил: – Я видел сильное волнение как раз тогда, когда Иоав собирался послать твоего раба, но я не знаю, что это было такое.
30 І сказав цар: „Відійди на́бік, стань отут“. І той відійшов на́бік та й став.	30 Царь сказал: – Стань в сторону и подожди здесь. Он отошёл в сторону и встал там.
31 Аж ось прихо́дить кушит. І сказав кушит: „Нехай при́йме звістку мій пан цар, бо сьогодні ви́зволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе“.	31 Эфиоп прибыл и сказал: – Господин мой царь! Слушай добрую весть! Вечный избавил тебя сегодня от всех, кто восстал против тебя.
32 І сказав цар до кушита: „Чи гаразд із моїм юнако́м Авесаломом?“ І сказав кушит: „Нехай станетья, як тому юнако́ві, ворогам мого пана царя та всім, що повста́ли на тебе на зло!“	32 Царь спросил эфиопа: – В безопасности ли юноша Авессалом?Эфиоп ответил: – Пусть со всеми врагами господина моего царя и со всеми, кто восстаёт против тебя, случится то же, что и с этим юношей.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

2-а Самуїлова

Розділ 18

Вторая хроника царств

Глава 18

2-а Самуїлова

Розділ 18

Вторая хроника царств

Глава 18

Старий завіт

Новий завіт

2-а Самуїлова

Розділ 18

Вторая хроника царств

Глава 18

2-а Самуїлова

Розділ 18

Вторая хроника царств

Глава 18

Старий
завіт

Новий
завіт